У червні 1941 року Німеччина почала втілювати в життя план «Барбаросса» - операцію по наступу на схід. Мета була, здавалося б, проста. Було потрібно швидко дійти до Москви, Ленінграда та України, захопити їх, а далі дивитись за обставинами. Україна німцям була потрібна цілком, так як була не тільки важливою стратегічною територією для подальшого наступу на СРСР, а й потужною базою ресурсів. Захопивши і утримавши Україну, німці б надійно вирішили питання продовольства для своїх армій.

Основні механізовані сили радянської армії були розташовані якраз на львівському напрямку. Як відомо, вище командування в Москві майже не реагувало на повідомлення про підготовку до нападу, а прозорливих офіцерів називало панікерами. Так що німці увійшли в Україні, як ніж у масло, оточивши і роззброївши противника. Здавалося б, група армій «Південь» майже виконала бойове завдання.

Але вже в Центральній Україні у німців почалися перші проблеми і поразки. Взяти Київ і Одесу Вермахту все-таки вдалося, але не так швидко, як хотілося, і ціною великих втрат. Захопивши Севастополь і вийшовши до Приазов'я група армій «Південь» серйозно видихалася, а у радянських військ з'явився шанс нанести контрудар.

Одна тільки операція «Барбаросса» забрала життя більше 2 мільйонів радянських солдатів (в тому числі і українців). Подальші бойові дії вимагали ще більше жертв. За літо 1941 року радянське командування направило на фронт 324 дивізії.

Популярні новини зараз
Боргів не обібратися, якщо забудете про це: українцям нагадали про важливу процедуру Зміна ціни на електроенергію: у НКРЕКП зробили заяву для споживачів Переказ з картки на картку будуть жорстко контролювати: як можуть заблокувати картку Показники лічильника вже не аргумент: українців змушують платити за світло більше, ніж "накрутили"
Показати ще

До речі, саме недооцінку радянських резервів історики часто називають однією з головних причин провалу «Барбаросси». Адже довоєнні розвіддані показували, що у СРСР до третього місяця війни залишиться всього 40 дивізій, які без проблем будуть «з'їдені» групами армій «Центр», «Північ» і «Південь».

На думку австралійського історика Девіда Стейхела, провал німецького плану став очевидним вже до початку оборони Києва, в якій Вермахт загруз надовго. Дійшовши до Ростова, німці були виснажені і, зазнавши там поразку, вимушено повернулись назад, а Україна цілком пробула під їх владою вкрай недовго.

Блискавичної перемоги не вийшло. Війна, яка на думку Гітлера повинна була закінчитися вже 1942 році, перейшла в затяжну фазу. І Україна, на жаль, ще кілька років була одним з основних фронтів цієї м'ясорубки.

Німецька техніка після битви під Бродами 30 червня 1941 року

Солдати Вермахту та танк Pz.IV

Німцям довелося зіткнутися з місцевим бездоріжжям

Переправа через рірку Прут в Молдові

Німці у Вітебську

Артилерійскький вогонь по лівому берегу Дніпра

Німці в Криму

Мости через Дніпро у Києві

Бронетехніка Вермахту у Харкові

Вуличні бої у Харкові 25 жовтня 1941 року

Німецький кулеметник біля річки Псел

Немец смотрит на труп советского солдата среди украинских степей

Радянські танки Т-26 під Луцьком

Оборона Одеси радянськими віськами