З усіх запланованих урядом на осінь реформ чи не найменшу увагу приділяли саме судовій. І не дивно – медицина у нас в плачевному стані, пенсії досі не на рівні реального мінімуму, а умови роботи у школах залишають бажати кращого.

Хоча голосування з боєм таки відбулося, і підтримали зміни 234 народні обранці, але в спікера Верховної Ради Андрія Парубія вимагали скасувати рішення – мовляв, знайшлися порушення регламенту, та й сам документ викликає численні питання.

Але на дискусії у суспільстві уваги чомусь не звернули і ухвалене рішення не скасували. Фрази "ганьба" і "кнопкодавство" пролетіли якось повз зали засідань на тлі розгляду поправок до закону.

Портал "Знай.ua" детально розкриває, в чому ж суть судової реформи, і які недоліки не згадали представники українського політикуму.

Верховний Суд: старі дійові особи на новій арені?

Популярні новини зараз
Готуйте гаманці: українцям за лічені дні підвищать тарифи на комуналку, що подорожчає Зміна ціни на електроенергію: у НКРЕКП зробили заяву для споживачів Переказ з картки на картку будуть жорстко контролювати: як можуть заблокувати картку Готуйте документи: "Укрпошта" розпочинає виплати до 3 тисяч гривень
Показати ще

Подібну ініціативу обговорювали практично весь минулий рік – вона мала стати чи не найголовнішою за всю історію робочої практики служителів Феміди. Для цього підготували цілу низку змін до Конституції, нові закони "Про судоустрій і статус суддів", "Про вищу раду правосуддя" – основні документи для регулювання всієї величезної машини, покликаної нібито як боротися із порушеннями та корупцією.

Очікували прийняти до своїх лав 65 "новобранців", серед них були заявлені науковці, правники та адвокати. Ідея загалом правильна – люди, які не мають зв'язків "зверху", могли б змінити хоча б частково накатану роками систему. Але дивним чином із 653 претендентів просочилися у списки ті, до кого антикорупціонери, м'яко кажучи, повинні мати суттєві претензії. І не тільки вони.

Мільйонні статки, автопарки, квартири у самому серці столиці і головне – спекуляція із службовим майном. Як саме? Просто брали допомогу від держави у вигляді нерухомості. Мовляв, на роботу добиратися далекувато, свого житла немає (принаймні, у декларації), тому згодиться. Цікаво, що саме ці приміщення почали здавати в оренду і навіть переукладати договори на купівлю-продаж.

Дивіться: голосування за судову реформу

Фінансові оборудки на квартирах ставали все більш популярними. Квартирах, які оплачені із державного бюджету, тобто логічно – із кишені платників податків, за наш із вами кошт.

І поки Громадська рада доброчесності, сформована неурядовими організаціями, підбиває підсумки, виявилося, що близько двох третин складу (11 із 16) суддів цей фейс-контроль не пройшли. Високі стандарти, на які покладали великі сподівання не тільки юристи, а й самі українці, повинні були скасувати "четверту зайву ланку" – новий штат автоматично отримує великий спектр повноважень.

Тому і минуле цих людей не має бути таємницею, відомою тільки обраним. Справді, варто знати, від кого залежатимуть ключові рішення у нашій країні завтра.

Поки що остаточно не сформована процедура, за якою вони повинні розглядати скарги: протягом минулих років попередники залишили купу недороблених справ, а згідно з планами реформ – касаційні подання до спеціалізованих судів можуть бути тільки новими.

Це робиться задля уникнення махінацій на шляху передачі до Апеляційного суду та ліквідації неправомірних, вигідних сильним світу цього рішень. Звісно, це бажаний крок. Але як все вийде на практиці, покаже час. Поки що у суспільстві немає довіри до людей у мантіях, і на це існують свої причини.

Оцінювання: шкала справедливості, або тест на доброчесність

Якщо вірити планам урядовців та авторів документа, всі судді, які зараз перебувають на посадах, повинні пройти спеціальну перевірку за кількома основними критеріями: компетентність, доброчесність, дотримання етичних стандартів. Далі все просто: провалився хоча б на одному пункті - автоматично позбавлений повноважень.

Тільки от з огляду на те, скільки в Україні суддів, цей процес може затягнутися на роки. Та й самі вони намагатимуться довести свою "невинуватість", як тільки отримають шанс. Правники попереджають: є ризик, що про цих людей потім просто забудуть, звільнивши кілька десятків за стандартами, а інших залишивши на потім.

Більш того, у 2017-му ті судді, яких раніше призначали на п'ять років, після запуску реорганізації апеляційних установ, тепер за логікою повинні також відійти у минуле, бо на конкурсній основі дається можливість не тільки тим, хто сидів у "резерві Януковича". На цей ресурс сподівань немає, потрібні нові кадри.

Тим паче, поки наймані кілька років тому працівники не змогли пояснити походження свого майна (внести в електронну звітність ще недостатньо, варто доповідати – звідки ця розкіш), їм також слід забути про посаду. Але, знову ж таки, все наразі у теорії.

Антикорупційні суди: інстанція без впливу політики?

Термін прийняття окремого закону в рамках норм "Про судоустрій і статус суддів", який би і регламентував роботу Вищого антикорупційного суду, відклали. Це означає, що фактично діяльність ключових органів, на які покладена боротьба із хабарництвом (НАБУ і САП), поки не до кінця ефективна.

Вони можуть передавати окремі документи про злочини високопосадовців, але в загальній кількості проваджень, які роками припадають пилом на полицях, ризикують загубитися важливі докази.

Якби окремий орган існував повноцінно, то ймовірність зволікання із розслідуванням зменшувалася б в рази. На практиці ж – суди часто затягують, іноді навіть ігнорують дані про обшуки і так звані негласні слідчі дії, тим самим зриваючи процес затримання фігурантів справи.

Людей, які могли вкрасти мільйони у держави і понести за це кримінальну відповідальність, а не далі спокійно сидіти у тепленькому кріслі.

Дивіться: нова судова система

Антикорупційний суд у свою чергу повинен був ділитися на кілька регіональних. Головна риса – повна аполітичність. На них (теоретично) не могли впливати ні окремі партії, ні міжнародні організації та навіть представники громадськості. Повна альтернатива тому, що ми бачимо зараз.

Але там також потрібні професіонали, до яких не може бути зайвих питань – наприклад, переписані на дружину квартири чи невідомого походження численні рахунки у банках. Криштально чисті люди - звучить гарно, але, на жаль, не в наших реаліях.

Електронний суд: нова ера чи чергова лазівка?

Ідея базується на тому, щоб кожному українцю було простіше звернутися із будь-яким питанням: приміром, сплата судового збору повинна здійснюватися онлайн, так само, як і доступ до даних про те, на якому етапі знаходиться та чи інша справа, листування, тексти рішень та відкритий реєстр із онлайн-трансляцією засідань.

Але знову ж питання коштів – тільки уявіть, скільки часу і ресурсів потрібно для того, щоб всі інстанції перейшли на такий режим роботи? Додаткові затрати на технічне оснащення, збільшення штату працівників та переведення величезного обсягу документації в електронний формат.

Цей пункт у реформу внесли, але реальний процес його втілення та часові рамки до кінця так ніхто й не окреслив. І не зовсім зрозуміло, як швидко стартує те "полегшення життя", яке, словами приказки, потрібно було ще на вчора.

Непогано така система діє у сусідній Польщі, але там талмуди справ почали переводити в зручний формат одразу – до 20% цивільних і комерційних актів. Згідно з алгоритмом, онлайн можна було висунути правові звинувачення до боржників та подати скаргу у випадку ігнорування. Або ж навпаки – отримати перераховані кошти, зафіксувати це, направити до бюджету і закрити справу. Швидко, просто, зрозуміло.

Крім того, електронний суд – це непогана економія грошей, зокрема, за рахунок зменшення зборів, паперової тяганини та інших нюансів.

Судді Майдану: зберегти посаду за будь-яку ціну

Цієї теми торкалися, певно, більшість наших правозахисників. Люди, які ухвалювали неправомірні рішення по відношенню до активістів Революції Гідності або ж закривали очі на дії колишніх беркутівців, які за наказом попередньої влади відкрито громили Майдан і всіх, хто траплявся під гарячу руку.

Зачистка – це слово судді воліють не вимовляти вголос, але ті, хто був тієї буремної зими свідком подій, знають, наскільки воно правдиве.

У списках на призначення фігурують знайомі прізвища, а негативний відгук від ради доброчесності отримали близько трьох десятків осіб, серед них Наталія Лященко та її чоловік – суддівська пара, яка позбавила водійських прав активістів під час пробігу до Межигір'я, колишньої резиденції "легітимного".

Потім швиденько обзавелися кількома квартирами у Києві по 150 квадратних метрів кожна, трьома земельними ділянками і маєтком за містом на 300 квадратів. Утрималася в суддівському кріслі і Лариса Рогач. Саме вона свого часу допомагала особам з оточення Януковича, в першу чергу – Юрію Іванющенку, привласнювати державне майно.

Зберегти посади такі судді змогли з легкої руки Алли Лесько, яка гальмувала справи "катів Майдану", а пасербиця судді Тетяни Дроботової разом із чоловіком взагалі відреклися українського громадянства і благополучно втекли до Росії. Цікаво, що сталося це одразу після анексії Криму.

Дивіться: незаконні рішення суддів Майдану

Таких прикладів можна нарахувати безліч. Чому так стається? Подейкують, що високопосадовцям просто вигідно мати контрольований Верховний Суд. Але ж стара система не може породити нову, скільки б реформ не ухвалювалося. Більш того – міжнародні партнери України повторювали вже разів сто, ніби мантру: люди із заплямованою репутацією, а тим більше, причетні до покривання злочинів революційних років, не мають права входити до складу колегії.

Тому досі питання чесності та відкритості судів актуальне. І служителям Феміди не варто забувати, що за їх роботою слідкують не тільки "згори", а й представники громадських організацій. Більшість із них знають не з чуток усе, що відбувалося на Майдані, і могли б дати дієві поради щодо змін. Якби їх тільки запитували про це, а не протягували законопроекти на голосування, не порадившись із суспільством.

Дивіться: таємниці суддівського конкурсу

Як повідомляв портал "Знай.ua", оприлюднені головні положення судової реформи в Україні.