Богиня Морана, Мара, Морена у слов'янській міфології втілення смерті, ночі, зими. Вона була однією з головних богинь в українській язичницькій міфології. З настанням зими, за легендами, природа переходить у володіння Чорнобога - батька Мари.

Морена змінювала зовнішність відповідно до пори року, постаючи то чарівною дівчиною, то нестерпною старою. Стара прихильниця зими не хотіла поступатися місцем квітучій весні і вдавалася до хитрих прийомів, щоб продовжити холоди. Обряд спалення Масляної стався з цього повір'я. Люди проганяли Мару, закликаючи тепло і сонце. Про це повідомляє Всвіті.

За однією з версій, давні українці вважали її богинею зла, ночі, жахів, мороку і хвороб. Володаркою Підземного Світу - Нави і повелителькою смерті. Шлях до Нави пролягає через Калинів міст, який знаходиться під охороноюТриглав Змія, відомого нам з багатьох казок.

Богиню описували красунею з видатною зовнішністю. Темноволоса, бліда й струнка, вона була уособленням гідності та жіночої сили.

Популярні новини зараз
Готуйте гаманці: скільки доведеться платити за електрику та газ з 1 травня Продасте за 8000 гривень: колекціонери влаштували полювання на особливі 5 копійок З 28 квітня та до 5 травня: "Нафтогаз" закликав споживачів оглянути газові лічильники Українцям виплатять по 10 800 гривень на особу: хто отримає нову допомогу
Показати ще

Згідно з легендами, вночі вона ходить вулицями, тримаючи в руках свою голову й вигукує імена місцевих жителів. Хто до неї озветься, той помре. Вона вважається покровителькою усіх нечистих сил. Як мінімум, 13 з них - її рідні доньки.

Слов'яни, природно, відчували страх перед богинею, адже вона могла забрати життя. Але вона і дарувала його знову, лише в іншому втіленні. Їй був підвладний час.

Смерть і життя людей і богів були в її руках. Щоб догодити Марі, люди носили оберіг, вишиваючи його на одязі або вирізаючи з підручних матеріалів.

На території всієї Русі її днем вважалося 13 січня. Вважалося, що для Мари цей день - пік її сил і можливостей. День Мари вважався зовсім не святом, а навпаки періодом нещасть, тому всі вели себе обережно, щоб не накликати на себе біди. У цей день на вулиці виходили всі її 13 дочок.

Відомо про таку традицію на 13 січня: ставити біля порога молоко, хліб, солодощі. Але не для богині, а для домовика, щоб він мав сили захистити будинок і його мешканців від біди.

Слід зазначити, що слов'янська міфологія не була такою простою. Усі божества поділялися на категорії добра і зла. Наші предки вміли глибше вдивлятися в сенс речей і шукати істину навіть в таких поняттях як життя і смерть.

як доказ того, що її не сприймали як щось "погане", те, що вона вступає у володіння з настанням зими в парі з богом Велесом - одним з найбільш шанованих божеств в язичницьких віруваннях.

В язичницькій міфології не існувало співвідношень "ночі" і "смерті" з чимось повністю злим. Адже це не кінцева точка, а частина циклу. Після кожної ночі настає день, після кожної зими - весна. А після смерті - переродження. Тому богиня Мара, як і всі ці явища, не була повним уособленням злого, а важливою частиною гармонійного всесвіту.

Нагадаємо, як давні українці шанували Ярила. Ярило зображувався молодим, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим.

Як повідомляв портал "Знай.uа", ці міфічні істоти існували насправді.

Також "Знай.uа" писав, як Сварог з'явився в слов'янській культурі.